Анатомія ока людини

Анатомія ока людини – це наука про будову, структуру, склад, функції та взаємодію частин органа зору. В розумінні будови ока людини можна чітко розділити зовнішні, середні та внутрішні оболонки, прозорі середовища та оптичні елементи. Ця стаття розкриє детально, з чого складається око, а також як окремі частини (рогівка, кришталик, сітківка тощо) працюють разом для утворення зображення.

Будова ока людини

будова ока людини – це складна оптична система, яка складається з кількох оболонок, камер та прозорих середовищ. Щоб зрозуміти анатомію ока, важливо розглянути кожен компонент окремо: зовнішні захисні шари, середню судинну оболонку, нервову сітківку, а також прозорі структури, що фокусують світло. Усі елементи взаємодіють за принципом заломлення, фокусування та перетворення світла на нервові сигнали.

Кришталик

Кришталик – це двоопукла прозора лінза, розташована безпосередньо за райдужною оболонкою і перед задньою камерою ока. Він закріплений за допомогою циліарних (війкових) зв’язок до війкового м’яза, який змінює форму кришталика при акомодації. Завдяки змінному заломленню, кришталик може фокусувати зображення як на близькій, так і на далекій відстані. З віком еластичність кришталика зменшується – виникає пресбіопія.

Райдужна оболонка

Райдужна оболонка (ірис) – середня частина судинної оболонки ока, яка має пігментні клітини, що визначають колір очей. Вона містить два м’язи: сфінктер та дилататор зіниці, які регулюють діаметр зіниці. Ця оболонка контролює кількість світла, що потрапляє в око, через зміну діаметра отвору зіниці.

Зіниця

Зіниця – це отвір у центрі райдужної оболонки, через який проходить світло в середину ока. Вона виконує функцію діафрагми – збільшується (мідіаз), коли світла мало, і звужується (міоз) при яскравому освітленні. Зіниця реагує на зміну освітленості за 0,1-0,2 секунди, автоматично регулюючи інтенсивність світла.

Рогівка

Рогівка – прозора передня оболонка ока, що перекриває райдужку й зіницю. Вона є частиною зовнішньої (фіброзної) оболонки ока і забезпечує майже дві третини оптичної сили ока. Рогівка складається з кількох шарів, зокрема епітелію, строми, десцеметової мембрани тощо. Вона не містить судин, живлення здійснюється шляхом дифузії.

Передня камера ока

Передня камера ока – це простір між рогівкою і райдужною оболонкою, заповнений рідиною, водянистою вологою (aqueous humour). Вона разом із задньою камерою забезпечує тиск усередині ока, живлення рогівки та кришталика. Рідина виробляється в циліарному тілі, проходить через зіницю і дренується через трабекулярну мережу та шлемовий канал.

Задня камера ока

Задня камера ока – проміжок між задньою поверхнею райдужної оболонки і передньою поверхнею кришталика. Вона також заповнена водянистою вологою. Цей простір є частиною антеріорного сегменту ока і сприяє циркуляції рідини до передньої камери.

Скера

Скера – біла фіброзна частина зовнішньої оболонки ока (фіброзна оболонка), що становить більшу частину зовнішньої оболонки ока. Вона забезпечує механічний захист та збереження форми очного яблука. На передній частині скера переходить у прозору рогівку.

Судинна оболонка

Судинна оболонка (uvea або середня оболонка ока) – шар між скерою і сітківкою, що складається з трьох частин: судинної (хороїд), війкового тіла та райдужки. Вона постачає живлення сітківці, поглинає надмірне світло та допомагає в акомодації. Хороїд містить судини й меланоцити, а війкове тіло виробляє водянисту вологу.

Сітківка

Сітківка – внутрішня оболонка ока, відповідальна за сприйняття світла. Вона включає шар пігментного епітелію та нейрональні шари з фоторецепторами (паличками й колбочками).  Паличками сприймається світло в темряві, колбочками кольори. У центральній частині сітківки: макула та фовеа, де концентрація колбочок максимальна.

Зоровий нерв

Зоровий нерв (nervus opticus) – пучок нервових волокон, що передає імпульси від сітківки до головного мозку. Він виходить із очного яблука в місці диска зору, де фоторецептори відсутні (сліпа пляма). В мозку сигнали інтегруються, формуючи єдине сприйняття зображення.

Скловидне тіло

Скловидне тіло – гелева прозора речовина, яка заповнює внутрішню порожнину очного яблука між кришталиком і сітківкою. Воно підтримує форму окулярного яблука, передає зображення та забезпечує внутрішній тиск. Скловидне тіло складається з води, гіалуронової кислоти та колагенових волокон.

Особливості та функції ока людини

Око функціонує як складна оптична система: світло, проходячи через прозорі середовища (рогівка, водяниста волога, кришталик, скловидне тіло), заломлюється і фокусується на сітківці. Потім світло перетворюється на електричні сигнали, які зоровий нерв передає в мозок для інтерпретації. Головний мозок склеює фрагменти зображення від обох очей у єдину картинку. Дослідження будови ока людини важлива основа офтальмології, яка допомагає лікарям: діагностувати, лікувати та попереджати захворювання очей. Наприклад, контактні лінзи використовують знання про кривизну рогівки, заломлення та міжосьову відстань для корекції зору.

У сучасних умовах збільшення навантаження на зір (комп’ютери, мобільні пристрої) зростає частота функціональних порушень ока, наприклад, через перевтому, короткозорість чи астигматизм. Правильне розуміння анатомії та функцій ока дозволяє розробляти методи профілактики та терапії.

Як працює зір?

Зір – це процес, в якому світло проходить через оптичні структури ока, проектується на сітківку, перетворюється на нервові імпульси й передається в мозок. Далі ми розглянемо шість основних етапів функціонування зору, щоб описати, як працює око людини.

1. Потрапляння світла через рогівку

Світлові промені спочатку потрапляють на рогівку, прозорий передній шар ока, що виконує функцію первинної лінзи. Рогівка заломлює світло приблизно на 43 діоптрії та починає фокусування променів. Потім світло проходить через водяну вологу передньої камери до райдужної оболонки.

2. Проходження світла через зіницю

Після рогівки світло прямує до отвору в райдужній оболонці, зіниці. Зіниця регулює кількість світла, яке потрапляє в середину ока, звужуючися в яскравому освітленні та розширюючись в умовах темряви. Це допомагає захистити сітківку від надмірної яскравості та покращує контрастність зображення.

3. Заломлення світла кришталиком

Кришталик друга лінза в оптичній системі ока. Він налаштовує фокус дистанцій згладжує зображення на сітківці за допомогою процесу акомодації. При погляді на близький предмет кришталик стає більш опуклим, при погляді вдаль – більш плоским, змінюючи кривизну через вплив циліарного м’яза.

4. Проектування зображення на сітківку

Після заломлення в кришталику світло проходить через скловидне тіло та досягає сітківки, внутрішньої оболонки ока. На сітківці формується зображення (інверсне) з високим рівнем деталізації у макулі та фовеї. Світло стимулює палички й колбочки, розташовані в сітківці, особливо в центрі для чіткого бачення.

5. Перетворення світла на нервові імпульси

Фоторецептори (палички й колбочки) змінюють спектр світла на електричні сигнали через фотохімічні реакції (наприклад, родопсин). Через ці біохімічні процеси виникають нервові імпульси, які передаються далі через шар гангліонарних клітин. Саме цей механізм лежить в основі функцій ока.

6. Передача сигналу до мозку через зоровий нерв

Отримані імпульси передаються по волокнам зорового нерва до зорового центру мозку. У мозковій ділянці відбувається об’єднання інформації з обох очей, корекція перевертання зображення та формування остаточного сприйняття. Всі волокна несуть інформацію про форму, колір, контраст, рух.

Часті порушення роботи внутрішньої будови ока

Серед найтиповіших патологій внутрішнього устрою ока поширені наступні захворювання:

• Катаракта – помутніння кришталика, що знижує прозорість оптичної системи та призводить до розмитого зору.
• Глаукома – підвищений внутрішньоочний тиск, що ушкоджує зоровий нерв та призводить до втрати периферичного зору.
• Короткозорість – світло фокусується перед сітківкою, що створює нерізке зображення на далекій відстані.
• Далекозорість – фокусування світла за сітківкою, через що близькі об’єкти здаються нечіткими.
• Астигматизм – порушення сферичної симетрії рогівки або кришталика, що призводить до розмиття в певному напрямку.

Для корекції багатьох з цих станів використовують контактні лінзи, які компенсують заломлювальну аномалію та забезпечують нормальну фокусну відстань.

Як зберегти здоров’я очей?

Один із ключових кроків до здорового зору регулярна діагностика зору. Раннє виявлення змін у внутрішній будові ока дає змогу запобігти прогресуванню патологій.

Також важливі: збалансоване харчування (антиоксиданти, вітаміни A, C, E, омега-3), обмеження часу перед екранами (робіть перерви 20-20-20), сонцезахисні окуляри для захисту від UV променів, та дотримання гігієни зору: не терти очі руками, мити руки перед дотиком, уникати пилу, не користуватися чужими засобами для очей.

Уся інформація, наведена в матеріалі, надана виключно в ознайомчих цілях і не може замінити консультацію лікаря або офтальмолога. Для встановлення діагнозу та призначення лікування слід звернутися до кваліфікованого спеціаліста.

Джерела інформації

1. Anatomy, Head and Neck, Eye [Електронний ресурс] // StatPearls Publishing. – 2024. – Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK482428/ (дата звернення: 17.09.2025).
2. Anatomy of the Human Eye [Електронний ресурс] // News-Medical.net. – 2023. – Режим доступу: https://www.news-medical.net/health/Anatomy-of-the-Human-Eye.aspx (дата звернення: 23.09.2025).
3. Physiology, Eye [Електронний ресурс] // StatPearls Publishing. – 2024. – Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK470322/ (дата звернення: 25.09.2025).
4. Anatomical and Physiological Basis of the Human Visual System [Електронний ресурс] // National Center for Biotechnology Information (NCBI Bookshelf). – 2024. – Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK11120/ (дата звернення: 10.10.2025).
5. Anatomy and Physiology of the Eye / M. Rajasekaran, S. Kumar [Електронний ресурс] // ResearchGate. – 2022. – Режим доступу: https://www.researchgate.net/publication/358549837_Anatomy_and_physiology_of_the_eye (дата звернення: 15.10.2025).