Внутрішньоочний тиск (ВОТ)

Внутрішньоочний тиск (ВОТ) – один із ключових показників здоров’я очей, який визначає стабільність зору, живлення тканин і нормальне функціонування усіх внутрішніх структур ока. Його зміни можуть бути тимчасовими або патологічними, однак навіть незначні відхилення здатні свідчити про серйозні порушення: від офтальмогіпертензії до глаукоми.

Знання про норму очного тиску, його можливі причини змін, симптоми та методи діагностики зору  допомагає своєчасно попередити ускладнення й зберегти зір. У цій статті розглянемо, що таке внутрішньоочний тиск, чому він підвищується або знижується, як його вимірюють, а також які захворювання пов’язані зі зміною офтальмотонусу.

Що таке внутрішньоочний тиск?

Внутрішньоочний тиск (intraocular pressure, IOP) – це гідростатичний тиск, який чиниться внутрішньоочною рідиною (aqueous humor та частково скловидне тіло) на внутрішні стінки очного яблука.

Цей тиск підтримує форму ока, сприяє обміну рідини й забезпечує нормальне функціонування структур ока.

Його значення може змінюватися протягом доби, залежно від положення тіла, циркадних ритмів, товщини рогівки та інших факторів.

Чому підвищується внутрішньоочний тиск?

ВОТ є динамічною величиною, він коливається залежно від навантаження, стану судин та віку. З віком зменшується ефективність механізмів відтоку рідини, що може спричинити підвищення очного тиску.

Фактори, від чого піднімається очний тиск:

• порушення дренажу у трабекулярній мережі чи канальцях Schlemm’а;
• запальні захворювання ока (увеїт), які ушкоджують тканини дренажної системи;
• використання кортикостероїдів, вони можуть знижувати відтік рідини з ока;
• підвищений артеріальний або внутрішньочерепний тиск, який передається на очні структури;
• генетична схильність, анатомічні особливості (вузькі кути передньої камери);
• травми ока, що змінюють анатомію або функцію тканин;
• сильний кофеїн або інші стимули, що впливають на тонус судин.

Підвищення очного тиску небезпечне, оскільки при тривалому його зростанні стискуються капіляри очного яблука, порушується мікроциркуляція, пошкоджується зоровий нерв. Це один із головних чинників розвитку глаукоми.

Підвищений очний тиск: симптоми

Симптоми підвищеного внутрішньоочного тиску часто виявляються несуттєвими або непомітними, особливо на ранніх стадіях.

Серед ознак, на які варто звернути увагу:

• почуття тиску або дискомфорту в оці;
• помутніння зору або зниження чіткості;
• болісні відчуття в області брів або навколо очей;
• мушки, спалахи світла або кольорові кільця навколо яскравого світла;
• надмірна сльозотеча або нерегулярне сльозовиділення;
• сухість, відчуття піску або стороннього тіла в оці;
• часте оновлення окулярів через раптові зміни зору.

Коли підвищений офтальмотонус стає хронічним, додаються: головні болі, нудота, запаморочення, звуження периферичного зору. Це може бути ознакою початку глаукоми.

Чому знижується внутрішньоочний тиск?

Зниження ВОТ (очна гіпотонія) може бути зумовлене:

• травмами ока або проникними пошкодженнями, які призводять до витоку рідини;
• запальними процесами (увеїт, склерит), що порушують продукцію внутрішньоочної рідини;
• післяопераційними станами: після хірургії ока (наприклад, операції з приводу катаракти) може змінитися баланс продукції/відтоку;
• системними захворюваннями (наприклад, діабетом, автоімунними захворюваннями), що впливають на тканини ока;
• використанням препаратів, що пригнічують продукцію рідини або підсилюють її відтік.

До тимчасового зниження може призвести алкоголь або деякі системні лікарські засоби.

Небезпеки надмірно низького ВОТ:

• втрата підтримки ока й деформація форми ока;
• порушення обміну речовин у тканинах ока;
• порушення кровообігу у сітківці й зоровому нерві;
• ризик відшарування сітківки, атрофії структур ока;
• у крайніх випадках: зниження зору або повна втрата функції ока.

Знижений внутрішньоочний тиск: симптоми

Зниження офтальмотонусу часто протікає майже без виражених симптомів.

Можливі ознаки:

• легкий біль або відчуття дискомфорту в оці;
• подразнення, свербіж або почервоніння;
• помутніння зору або подвоєння зображення;
• підвищена світлочутливість;
• затуманення поля зору або спалахи світла перед оком.

Такі симптоми часто ігнорують або пов’язують із втомою очей, але саме їх наявність має стати приводом для офтальмологічного обстеження.

Профілактика підвищеного та зниженого внутрішньоочного тиску

У випадках підвищення очного тиску

1. підтримка здорового способу життя (збалансоване харчування, фізична активність);
2. обмеження кофеїну та стимуляторів, які можуть підвищувати тиск судин;
3. регулярні зорові перерви при тривалій роботі за екраном (наприклад, правило 20-20-20);
4. контроль системного артеріального тиску та інших захворювань (гіпертонія, діабет);
5. уникання надмірних фізичних навантажень або положень з головою вниз;
6. захист очей від травм (при спорті, виробничій діяльності);
7. регулярні перевірки у офтальмолога, особливо після 40 років або за спадковим ризиком.

У випадках зниженого очного тиску

1. своєчасний прийом призначених лікарем медикаментів;
2. контроль супутніх захворювань (наприклад, аутоімунні патології);
3. уникати травм ока;
4. підтримувати адекватну гідратацію;
5. використовувати засоби для зволоження очей (краплі) при сухості;
6. дотримуватися вказівок лікаря після операцій на оці.

Норма внутрішньоочного тиску

За сучасними даними на питання – який нормальний очний тиск? Можна знайти декілька варіантів відповідей. 

Внутрішньоочний тиск коливається в межах 10-21 мм рт. ст. (mmHg). 

Середнє значення в загальній популяції, приблизно 14-16 мм рт. ст. 

У іншому великому дослідженні було встановлено діапазон 9,17-19,74 мм рт. ст. як 95-процентний інтервал для здорових осіб. 

Діапазон може дещо змінюватися з віком: у старших людей верхня межа норми може бути трохи вищою через зміни тканин і менш ефективний дренаж. 

Також важлива добова варіабельність: у здорових очей IOP коливається за добу на кілька У літературі також підкреслюється, що навіть при нормальному IOP може бути ризик глаукоми, якщо інші фактори ушкодження зорового нерва присутні.

Як вимірюють внутрішньоочний тиск

Вимірювання ВОТ, або тонографія/тонометрія, виконується офтальмологом під час офтальмологічного обстеження. Найбільш визнаний метод – апланаційна тонометрія (Goldmann applanation tonometry), який вважається«золотим стандартом.

Інші методи:

• безконтактна пневмотонометрія (вимір «ударом повітря») не торкається рогівки; 
• контактні тонометри, що торкаються рогівки з анестезією; 
• електротонографія або тонографія дозволяють оцінити коефіцієнт відтоку внутрішньоочної рідини; 
• для внутрішньої точності у дослідженнях використовується манометрія (інвазивний метод), але він непридатний для клініки. При вимірюванні слід враховувати товщину рогівки: тонка рогівка може привести до заниження значення IOP, а товста до завищення.

Захворювання, пов’язані зі зміною внутрішньоочного тиску

Глаукома

Глаукома – це оптична нейропатія, у якій підвищення внутрішньоочного тиску є головним модифікованим фактором ризику. 

Тиск пошкоджує зоровий нерв, призводить до втрати поля зору і, без лікування, може спричинити сліпоту. Процес зазвичай безболісний і поволі прогресує, тому часто виявляється пізно. 

Офтальмічний гіпертонус

Офтальмічний гіпертонус (ocular hypertension) – ситуація, коли очний тиск підвищений, але без очим візуальних ушкоджень або втрати поля зору. 

Це стан, що може бути провісником глаукоми, і тому потребує спостереження й іноді лікування.

Увеїт

Увеїт – запалення судинної оболонки ока; може порушувати баланс продукції та відтоку рідини, призводячи до підвищення або зниження внутрішньоочного тиску. 

Стосовно підвищення: інфламація блокує дренажні шляхи або спричиняє накопичення білкових осадів у трабекулярній сітці. Лікування увеїту стероїдами в окремих випадках може викликати вторинне підвищення тиску (стероїд-індукована глаукома). 

Гіпотонія ока

Гіпотонія (низький внутрішньоочний тиск) – це стан, коли IOP суттєво нижчий за норму.

Вона може бути результатом хірургії, травм, витоку рідини або запальних процесів.

Виникає ризик деформації ока, атрофії, порушення гідростатики тканин.

Відшарування сітківки

Низький ВОТ може сприяти гідродинамічним зсувам або недостатній підтримці структури ока, що підвищує ризик відшарування сітківки.

Циліарний набряк

Набряк війкового тіла може змінити продукцію внутрішньоочної рідини або тиск на дренажні шляхи, що порушує внутрішньоочний тиск.

Інформація, наведена в цій статті, надана виключно в ознайомчих цілях і не є медичною порадою. Для отримання точного діагнозу та призначення лікування слід звернутися до кваліфікованого лікаря-офтальмолога.

Джерела інформації

1. Roska, T., Németh, J. Intraocular Pressure and Its Normal Range Adjusted for Ocular and Systemic Variables // PLoS ONE. – 2018. – Vol.13(7): e0196926. DOI:10.1371/journal.pone.0196926 
2. Weinreb, R. N., Leung, C. K., Crowston, J. G. The Relationship between Intraocular Pressure and Glaucoma // Progress in Retinal and Eye Research. – 2024. – Vol.93: 101085. DOI:10.1016/j.preteyeres.2024.101085 
3. B̊ja, U., et al. How to Measure Intraocular Pressure: An Updated Review of Principles and Techniques // BioMed Research International. – 2022. DOI:10.1155/2022/8456330 
4. Cunningham, E. T. Uveitic Ocular Hypertension and Glaucoma // Ocular Immunology and Inflammation. – 2017. – Vol.25(2): 231–241. DOI:10.1080/09273948.2017.1415077 
5. Gordon, M. O., Beiser, J. A., Brandt, J. D., et al. The Ocular Hypertension Treatment Study: Baseline Factors That Predict the Onset of Primary Open-Angle Glaucoma // Archives of Ophthalmology. – 2002. – Vol.120(6): 714–720. DOI:10.1001/archopht.120.6.714